НАШІ НАПРАЦЮВАННЯ

Тема: «А ми ту славу збережемо…»

Відкритий позакласний виховний захід

Відкритий позакласний виховний захід на тему: «А ми ту славу збережемо…»

для учнів ІІ курсу Нововолинського ВПУ

Мета: закріпити знання учнів про події Великої Вітчизняної війни  та про визволення України від німецько-фашистських загарбників, здійснити демонстрацію архівних документів періоду Україна в ІІ світовій війні, вшанувати пам’ять загиблих визволителів; розвивати вміння висловлювати власну точку зору, вміння коментувати події, сприяти формуванню у свідомості учнів значимість перемоги для українського народу, величину вкладу кожного ветерана даної війни у здобутті перемоги; виховувати повагу, шанобливе ставлення до учасників ІІ світової війни,  любов до країни,  в якій ми живемо, до рідного краю, прагнення бути патріотом своєї держави.

Оформлення:
1. Надписи:
6.11.1943 р. – визволення Києва.
28.10.1944 р. – завершення визволення України.
2. Стіл,  на ньому – рушник, свічка, калина, фотографії  загиблих на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Обладнання: ПК, проектор
Форма проведення: урок пам'яті

Викладач

Гула, стогнала і ревла земля,
Сивіли в горі мати і кохана.
В огні була Вкраїнонька моя —
Була війна жорстока. Вітчизняна.
Живі і мертві, мертві і живі
Герої наші – воїни-солдати.
Ми знаємо: у тій страшній війні
Змогли либонь ви ворога здолати.

Вступне слово викладача

Шановні учні! Шановна молодь! Шановні молоді громадяни України! В ці останні дні жовтня 1944 року міста і села України були остаточно звільнено від німецько-фашистських загарбників. Пам'ять про тих ,хто не шкодував себе, рятував рідну землю і приніс перемогу над окупантами, живе і нині. Сьгоднішній урок пам'яті «ми ту славу збережемо…» ми присвячуємо 70-тій річниці визволення України від німецько-фашиських загарбників. Линемо синівською памяттю в минуле і згадаємо про наших визволителів.

Презентація 1
Ведучий 1

Протягом 17 липня – 22 вересня 1943р. радянські війська здобули перемогу на Курській дузі, вийшли на землі України і провели ряд наступальних операцій на Лівобережжі, вийшли до р.Дніпро, найбільшої та найскладнішої перешкоди для наступаючих військ в Україні.
70 років відділяє нас від тих днів, коли Україна була звільнена від фашистських загарбників. Та скільки б не пройшло років і десятиріч, ми завжди будемо звертатися до тих історичних подій, що знаменують перемогу життя над смертю, розуму над безумством, гуманності над варварством.

Ведучий 2

Ми не були в бою, та бій той відчуваєм.
Чому і як живе у нас незнаний бій?
Чому до ворога ми, як вогонь, палаєм?
І день той в пам'яті тримаємо своїй.

Викладач запрошує до слова учасника Великої Великої війни
Ведучий 2

Протягом вересня – листопада розгорнулася гігантська битва за Дніпро. Ставка Верховного Головнокомандування поставила завдання радянським військам захопити невеликий плацдарм у с. Букрин на правому березі Дніпра. Двічі робилися спроба військами Воронезького фронту (з 20 жовтня – Перший Український) під командування генерала М.Ватутіна прорвати оборону ворога з Букринського плацдарму. Тільки в боях за Букринський плацдарм загинуло понад 250 000 радянських воїнів. Командування фронту перекинуло війська з плацдарму на північ від Києва під селом Лютіж.

1-й учень

Згадую рік сорок третій,
Юність солдатську свою,
Що пронеслась на лафеті
В смертнім, кривавім бою.

Бачу Славутича кручі,
Мінами зритий плацдарм,
В лозах окопи сипучі...
Чую могутній удар.

Хвилі, що гупає глухо
В берег невпинно, щомить...
Глухнуть від вибухів вуха,
Серце в напрузі щемить.

Чую, як гнівом клекоче
Грізний слов'янський потік,
Ворога скинути хоче
З круч непокірних навік.
Силу усяк відчуває
Сивого батька – Дніпра –
І над рікою лунає Воїнів грізне «Ура-а!»

Ведучий 2

На напрямі головного удару було зосереджено понад 2 000 гармат і 500 установок реактивної артилерії – «КАТЮШ». З листопада 1943 р. з району Лютізького плацдарму почався вирішальний наступ. Столиця України мала бути звільнена до 2б-ої річниці Жовтня. Жорстокі бої точилися день і ніч, у Пущі-Водиці при нічному наступі танки в бойових порядках ішли із ввімкненими фарами, ревом сирен. 6 листопада 1943 р. Київ був звільнений від ворога. Тисячі воїнів були удостоєні урядових нагород, 2 438 особам присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

3-й учень

Прекрасний Києве на предковічних горах!
Многострадальному хвала тобі, хвала!
Хай на просторищах, де смерть, як ніч, пройшла,
Воскресне день життя і весен неозорих!

За очі змучені дітей смертельно хворих,
За кров, що річкою гарячою текла,
За сквернені скарби, за чорні всі діла
Хай вороги твої розсиплються па порох!

Покари повної настав жаданий час!
Не пощербився меч, і світоч не погас,
Вершить свій правий суд свята людська скорбота!

Синам, що віддають життя за отчий дім,
Що волю принесли крізь непроглядний дим,
Наш Київ Золоті розкрилює ворота.

Ведучий 1

Після визволення Києва Дніпро форсували війська інших фронтів, після чого розгорнулась грандіозна битва за звільнення Правобережжя, а потім і всієї території України. Бої були кровопролитними, ряд місцевостей переходив з рук в руки по кілька разів. У боях на Правобережній Україні з обох сторін брали участь війська чисельністю понад чотири мільйони чоловік, 4 200 танків, більше 4 000 літаків.
У результаті великих боїв радянські війська при звільненні України здійснили 35 наступальних операцій. Внаслідок Корсунь-Шевченківської операції 24 січня - 17 лютого 1944 року було оточено 10 дивізій противника.

2-й учень

Хто з нас уцілів і душею не вмер,
У кого ще в серці не смеркло,
Той давнішню пам'ять шанує й тепер
Про Корсунь-Шевченківське пекло.

...Стогнала земля від снарядів і мін,
Розорана сотнями танків,
Та раптом фашистам історії дзвін
Прорік западню на світанку.

Могутнім кільцем Українські фронти
Затисли залізну армаду,
І ордам фашистським ніде не пройти,–
Жахає їх тінь Сталінграда.

Не стали здаватись в полон вороги,–
Відкинули наш ультиматум...
І громом озвались Дніпра береги,
Коли «загорлали» гармати.

Викладач

Наступ 22 березня - 16 квітня 1944 року на Півдні став вирішальним: звільнено Миколаїв, Одесу, всю Правобережну Україну, внаслідок чого радянські війська вийшли на кордон з Румунією. Наступ у квітні 1944 року в Криму повністю ліквідував німецьке угрупування на південному відрізку фронту. 9 травня 1944 року було звільнено Севастополь.

Ведучий 2

У ході Львівсько-Сандомирської операції 13липня -27 серпня 1944 року війська Червоної Армії визволили західні області України, вийшли на територію сусідньої області. У вересні - жовтні  1944 року була проведена Східно-Карпатська наступальна операція. 8 жовтня було звільнено від фашистів останній населений пункт України – селище Лавочне Дрогобицької (нині Львівської) області. 14 жовтня 1944 р. відбулось урочисте засідання в Києві з нагоди визволення України. 28 жовтня 1944 р. визволено Ужгород – останній населений пункт у межах сучасних кордонів України. Таким чином, у результаті проведених у січні - жовтні 1944 року чотирма Українськими фронтами наступальних операцій було звільнено Україну від німецько-фашистських загарбників.

Ведучий 1

Страшні сліди залишила війна. Скільки міст і сіл було перетворено в руїни і згарища. Скільки горя, скільки сліз пролито… Скільки днів і ночей ішли наші воїни вогняними дорогами війни. Кожен день – як рік, кожен рік – як століття…

Вже весни не вперше травою покрили
Відмітки війни, навіть цятки малі.
Лиш братські могили, лиш братські могили
Болять не стихаючи рідній землі.
Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві.
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них – для нас живі.
Когось не діждались, хто рідний і милий,
У пам’ять обпалену біль заповза.
Воєнні могили, високі могили,
Завжди біля вас материнська сльоза.

Ведучий 2

Могили! Могили! Скільки їх ще безіменних по білому світу розкидано. В них можуть лежати і наші земляки. Їм не судилося повернутись до хатини з вікнами у поле, до снігоцвіту у маю. Вони вже ніколи не постукають у двері чи віконце рідної хати. Вони назавжди залишилися молодими – так як і воїни, що поховані в братській могилі на території нашого села. Цей пам’ятник загиблим воїнам – це наша вдячність за мирне життя, за чисте небо, це – біль за тих, хто віддав життя, щоб ми не знали жахів війни.

3-й учень

Вийшла в степ широкий мати посивіла,
Виплакала очі від журби вона.
Біля квітів маку стала, заніміла
І згадалась знову матері війна…
І почула голос сина над житами.
То зітхала мати, то вогонь палав:
«Я прийшов до тебе, я вернувся, мамо,
Я своєю смертю смерті потоптав.
На моїй могилі нині квітів море,
Ти в думках до мене линеш з далини.
І твоє невтішне материнське горе –
То прокляття вічне паліям війни»

Презентація 2
Учень 1

І знов біля братської тихо стою,
І спогад приходить, мов тихе зітхання,
Пливе, наче вічність, здобута в бою,
Хвилина мовчання…

Учень 2

Натягнуті нерви, немов тятива,
Пронизує пам'ять скорбота прощання,
І сумно згасає і тепло сплива
Хвилина мовчання…

Учень 3

І подвиги мужні і дружнє плече,
І роки надій, перемог, сподівання,
І серце сльозою нараз опече
Хвилина мовчання…

Учень 4

Встають побратими, відважні бійці,
І знов закипає Та битва остання…
Вона, як сивина, вона, як рубці,
Хвилина мовчання…

Ведучий 1

Пам’ятайте! Через віки, через роки – пам’ятайте про тих, хто вже не прийде. Схилимо голови перед світлою пам’яттю тих, хто ввійшов у безсмертя! Вшануємо їх хвилиною мовчання.

4-й учень

Десь там, в історії, гудуть фронти,
Клекоче пеклом знавісніла битва...
Солдаток плач, й скорбота сироти,
І матерів свята молитва
За тих синів, що не вернулись з бою,
Сміливо йшли в останню штикову
Десь там під Ржевом чи під Лозовою
Й навіки падали в траву...
Десь там, в історії...
Та кров холоне й нині,
В зажурі вічній наші матері...
Я хочу щастя милій Україні,
Я хочу миру на моїй землі!

Заключне слово викладача

Підведення підсумку позакласного заходу.

 

Висновки
Таким чином, національно-патріотичне виховання учнів та молоді та сьогодні є найголовнішим пріоритетом гуманітарної політики в Україні, важливою складовою національної безпеки України. Ставлення владної еліти до виховання молоді на кращих зразках історії рідного народу, його досвіду, традицій, освіти та культури, вищих християнських ідеалів  є лакмусовим папірцем її справжніх патріотів у побудові соборної самостійної держави національного типу.

Тому, кожна українська сім’я, дитячий садок, школа, профтехучилища, вуз має розвиватися і крокувати в ногу з поступом життя, шукати нових шляхи оптимізації та вдосконалення національно-патріотичного виховання.

Вони мають забезпечувати своїм вихованцям можливості розширення особистісних проспектів відповідно до демократичних і плюралістичних тенденцій розвитку суспільства.

Проте, на даний час, потенціал їх обмежений матеріальними, організаційними, культурними, технологічними, ідеологічними й іншими суспільними обставинами. Подолавши це обмеження можливо лише через налагодження взаємодії, дитячого садка, школи, профтехучилища, вузу з іншими елементами соціалізації – сім’єю, громадою, церквою, засобами масової інформації, виробничими структурами.

Ідею Батьківщини, патріотизму потрібно посилити ідеологічною складовою, сформувати державно-патріотичну ідеологію у світлі національно-політичної мають бути передбачені та реалізовані конкретні напрями, шляхи, форми реалізації такої державної програми.

Цінності ідеології державного та патріотичного виховання та будівництва мають виражений духовний характер.

Адже тільки духовне може компенсувати вплив соціальних суперечностей, глибоко проникати в серця та розум людей, єднати їх у ціле, творити з розподіленого на групи населення людську спільноту, розрізнену робити єдиним.

Дякуємо за увагу!
Бажаємо творчих успіхів!