НАШІ НАПРАЦЮВАННЯ

Тема: «Чорнобиль — біль і скорбота України»


Чорнобиль — чорний біль Душевний і тілесний.
Лиш чую звідусіль:
«Чи ми колись воскреснемо?»
Лиш чую звідусіль:
«Чорнобиль — чорний біль,
Його не забілити.
Він мов на рану сіль,
Мов щем несамовитий.»

Мета: ознайомити учнів із соціально-економічними наслідками Чорнобильської катастрофи;
розширити та поглибити знання учнів про радіацію, її природу і вплив на живі організми;
виховувати об'єктивізм у підході до оцінки масштабу Чорнобильської аварії;
розвивати самостійну пізнавальну діяльність учнів, уміння працювати з науково-пізнавальною та періодичною літературою;
розвивати логічне мислення, творчі здібності учнів, уміння виділяти головне, систематизувати, узагальнювати, прогнозувати;
виховувати патріотизм, розуміння необхідності бути компетентними та професіоналами у будь-якій сфері людської діяльності.
Тип уроку: Урок-конференція.

ХІД УРОКУ

Вступне слово вчителя

Історія України має не тільки «білі плями» Середньовіччя, але й «темні плями» сучасності. Одна з них — Чорнобиль. Повільно, під тиском громадськості, правда про Чорнобиль пробилася паростками і побачила світ. Але багато чого так і залишилося невідомим. А ще не зібрані у повному обсязі унікальні свідоцтва очевидців, ліквідаторів, учених. Багатьох з них уже немає на цій землі, багато хто просто мовчить, але й ті, хто бачили те пекло, не хочуть знову ворушити наболіле.

Прип'ять до аварії

Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Ніщо не віщувало біди. Це районне місто Київської області одержало свою назву від різновиду гіркого полину — чорнобилки. Саме в ту ніч, з 25 на 26 квітня, час став не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на години, секунди… О 1 годині 23 хвилини, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано розірвало тишу велетенське полум’я.

Сигнал тривоги, який прозвучав тієї ночі на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року, сколихнув увесь світ. Він мав грізним попередженням людству про те, що колосальна енергія, схована в атомі, без належного контролю може загрожувати існуванню людей на планеті.

Чорнобильська біда ясно дала зрозуміти світу, що ядерна енергія, яка вирвалася з-під влади людства, не знає державних кордонів. Проблема забезпечення її безпечного використання і належного контролю над нею повинні стати турботою всього людства.

Прип'ять після аварії

Тридцять років тому 26 квітня 1986 року, сталася страшна трагедія. Ця чорна дата провела у людській свідомості болісну межу, яка розділяє наше буття на до і після чорнобильське. Ще й сьогодні ми не можемо сповна оцінити чи бодай осмислити наслідки фатального вибуху. Знаємо тільки одне: це — назавжди.

Учень 1.

Причини аварії на ЧАЕС

27 вересня 1977 року був уведений в дію перший енергоблок Чор-нобильської АЕС. Тоді ще ніхто не знав про майбутню катастрофу, і лише одиниці розуміли загрозу експлуатації АЕС, пов'язану з малою кількістю кваліфікованих кадрів, низькою якістю матеріалів і обладнання. Але, на жаль, це розуміння не дійшло далі виконавців проекту.

Другий енергоблок побудували і ввели в дію за рекордно короткий термін: один рік.

У 1981 році почав працювати третій енергоблок Чорнобильської АЕС.

Після запуску нового четвертого енергоблока потужність усієї станції становила 4 мільйонів кіловат.

У березні 1986 року на Чорнобильській АЕС працювала велика комісія Міністерства енергетики та електрифікації СССР. Вона займалася п'ятим енергоблоком, який повинен був вступити в дію в тому ж році.

5 травня планувалося почати монтаж конструкції в шахті реактора п'ятого енергоблока, і комісія з Москви обіцяла приїхати знову.

Але так трапилося, що членів комісії розбудили о 3 годині ночі 26 квітня. Телефонувала чергова по Міністерству. Спеціальним кодом — дані про будь-які події на атомних об'єктах залишалися секретними — вона повідомила, що на IV енергоблоці Чорнобильської АЕС трапилась аварія, а точніше — пожежа.

Директор АЕС повідомив, що відбулося два вибухи. Чому? Поки що нічого не відомо. Обвалилася стеля у реакторному і частково у машинному залах. Виникли пожежі в деяких приміщеннях, а також на даху турбінного залу.

Дефекти конструкції були результатом спішного будівництва, яке було проголошене ударною комсомольською будовою

Директор АЕС доповів про обстановку на IV блоці: реактор заглушений і під контролем, відхилень рівня радіації від норми немає.

Пізніше від директора прийшло нове повідомлення: пожежа роз-повсюдилася на інші приміщення, є жертви — одна людина отримала сильні опіки і не виживе, друга зникла — можливо, загинула.

О 6 ранку директор ЧАЕС повідомив, що на подвір'ї станції виявили графітові блоки і що в медпункт надходять люди із симптомами радіаційного ураження. 25 квітня 1986 року на IV енергоблоці ЧАЕС планували зупинити реактор для планово-попереджувального ремонту. Але перед заглушенням ядерної установки керівництво ЧАЕС планувало провести деякий експеримент, суть якого полягала в моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто без подачі пари.

25 квітня 1986 р. о 1 год 00 хв відповідно до графіка зупинки реактора на планово-попереджувальний ремонт персонал почав знижувати потужність апарата, який працював на номінальних параме-трах, а о 1 год 23 хв сталися два вибухи. Причина першого — гримуча суміш, що утворилася внаслідок розкладання водяної пари, другого — розширення пари палива.

Таким чином, можна коротко визначити шість основних причин аварії на IV енергоблоці:

  • зниження оперативного запасу радіоактивності, тобто зменшення кількості стрижнів-поглиначів в активній зоні реактора нижче припустимої величини;
  • несподіваний провал потужності реактора, а потім робота апарата при потужності меншій, ніж було встановлено програмою експерименту;
  • підключення до реактора усіх восьми насосів із перевищенням витрат по ІдТН;
  • блокування захисту реактора за рівнем води і тиску пари в барабані-сепараторі;
  • блокування захисту реактора по сигналу відключення пари від турбогенераторів;
  • вимкнення системи захисту, передбаченої на випадок виникнення максимальної проектної аварії. — системи аварійного охолодження реактора.
Учитель.

Зараз ми говоримо про жах, спричинений вибухом на ЧАЕС. Але були люди, які бачили його на власні очі, які боролися в ті страшні дні за життя людей усієї країни.

Учень 2

Очевидці Чорнобильської катастрофи

Моя розповідь про військових вертолітників — героїв Чорнобиль-ського неба.

Бойові машини, перевірені в сутичках із душманами, вперше злетіли в небо, щоб підставити свої борти під обстріл всепроникаючої радіації. Кабіни на той час ще не обкладалися свинцем, а члени екіпажів не користувалися респіраторами. Ніхто з льотчиків не чекав відповідних пам'яток та інструкцій. Бо вони з'явилися пізніше.

Вертолітники вийшли на передній план чорнобильського фронту. Він не вимагав ані патронів, ані снарядів. Треба було лише не схитнутися, прийняти на себе невідому дозу опромінення і повернутися назад із необхідними даними повітряної розвідки.

Перед льотчиками відкрилася рана, яка випромінювала сотні рентгенів.

Покручена арматура, обгорілі металеві конструкції, розплавлений бетон. А під усім цим жахливе, чорне провалля туди, в пекло. З нього у простір виривалися речовини, здатні руйнувати і дотла винищувати все живе. На запаси пального ніхто не звертав уваги, бо вся вона була спрямована вниз. Треба все помітити, розрахувати і запам'ятати, щоб пізніше ніщо не заважало виконувати завдання: скидати мішки з піском на незначну з такої висоти ціль.

Екіпажі повернулися зі значним об'ємом інформації. Може, вертолітникам здалося, а може, ні — над кратером енергоблока спостерігалося свічення повітря. Вчені кажуть, що то від інтенсивного випромінювання.

Здобуті дані, співставлені з тими, які ще раніше мав військовий льотчик капітан С.Володій, — він пролетів над АЕС раніше, коли навіть не було де й приземлитися, лягли в основу маршрутних розробок для скидання МІШКІВ З піском.

Значною перешкодою для вертолітників стали дві п'ятдесятиметрові труби атомної електростанції. Що робити? Обминати їх чи підійматися якомога вище?

У першому випадку — з меншої висоти попадання точніше, зате з'являється можливість зіткнення з перешкодою. В іншому приціленість значно гірша.

Того дня нікого де хвилював ступінь опромінення. Скільки піску доведеться викинути і у чому — не турбувало найбільше.

Нікому навіть й на думку не спало, що, ризикуючи життям, люди здійснювали подвиг.

Учитель

А зараз розглянемо наслідки аварії на ЧАЕС.

Учень 3

Наслідки аварії па ЧАЕС

Внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 року в навколишнє середовище потрапила значна кількість радіонуклідів, що призвело до погіршення екологічного стану великих територій України, Білорусі та Росії.

Але зараз головну радіоекологічну небезпеку складають радіонукліди з великим періодом напіврозпаду. Крім того, ці радіонукліди (джерелом альфа - і бета – випромінювання, вони є токсичними хімічними елементами (особливо плутоній).

Радіоактивні речовини, які потрапили у навколишнє середовище стали складовою природних процесів обміну (зокрема у водному, повітряному та біогенному переносах).

Радіонукліди спочатку потрапили в атмосферу, потім осіли на грунтах, рослинах, поверхнях водних басейнів, дорогах. Радіонукліди з поверхні грунтів під дією природних факторів мігрували в горизонтальному і вертикальному напрямках. Основну ролі, у міграції радіоактивних речовин у геологічному середовищі відіграють підземні води, забруднення яких виявили вже влітку 1986 року. Радіація у грунтові води потрапила переважно аерозольних» шляхом через криниці та інші свердловини. Крім того, атмосферні опади, що фільтруються через грунти теж вносили радіонукліди в підземні води. Радіонукліди, що потрапили в грунтові води, рано чи пізно будуть винесені у поверхневі водойми та Дніпро.

Радіонукліди, крім процесів енергообміну у неживій природі, були включені і в біогеохімічний цикл:

  • поглинання рослинами;
  • виділення надземними частинами і кореневими системами рослин радіонуклідів у складі окремих сполук, вимивання з листя дощами рухливих радіонуклідів, наприклад, цезію;
  • продукти життєдіяльності тварин, які надходять у грунти у складі нових сполук;
  • відмирання різних органів рослин;
  • розкладання органічних решток мікроорганізмами, що супроводжується включенням радіонуклідів у склад бактеріальної маси або переходом їх у грунт.

Внаслідок Чорнобильської аварії відбулися найглобальніші короткочасні викиди "радіоактивних матеріалів у атмосферу з одного джерела. Зі всіх викинутих з активної зони матеріалів наступні чотири елементи визначили радіологічний стан у постраждалих районах: йод (переважно йод-131), цезій (цезій-134, цезій-137), стронцій (стронцій-90) і плутоній (плутоній-239, плутоній-240). Крім того, у викидах були присутні високорадіоактивні частки палива (гарячі частинки). Результати аеродозиме-тричного контролю радіаційного становища та аналізу навколишнього середовища, які почали проводити невдовзі після аварії, показали, що найбільш забрудненим виявився район навколо реактора, який згодом став забороненою зоною. Зміни напрямку вітру і дощі протягом десяти днів після першого викиду призвели до дуже нерівномірного розподілення радіоактивного забруднення території Білорусі, Росії та України.

Сильні дощі, а також місцеві умови сприяли виникненню ділянок («гарячих плям») з дуже високим рівнем поверхневої радіоактивності, потужність зовнішньої дози випромінення яких у 5000 разів перевищувала потужність дози від природного радіаційного фону. Після того, як викиди припинилися, змінився характер забруднення, зумовлений радіоактивним розпадом хімічних елементів (переважно йоду-131, який майже повністю розпадається протягом 3 місяців) і природними процесами, що зумовило забруднення грунту.

Інформація, отримана внаслідок радіодозиметричного контролю й аналізу навколишнього середовища, була використана для складання офіційних карт поверхневого забруднення, які показують рівень поверхневої концентрації цезію, стронцію і плутонію.

Результати за вмістом цезію-137 у грунті співпадали з рекомендованими значеннями. З іншого боку, в результатах по стронцію і плутонію спостерігалася тенденція до завищення їх вмісту у грунті в 4 рази. Подібна тенденція відмічалася при визна-ченні вмісту у молоці стронцію (до 9 разів) і цезію (до 3 разів).

Учитель

Аварія на ЧАЕС спричинила комплекс проблем. Тому зараз ми розглянемо заходи для створення безпеки й усунення наслідків аварії.

Учень 4

Ліквідація наслідків Чорнобильської катастрофи

Під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи було вжито таких заходів щодо створення безпеки й усунення наслідків аварії:

1. Пожежна охорона:

Гасіння пожежі, надання допомоги у радіаційній розвідці, робота по дезактивації заражених ділянок, частково зміна людей із караульної служби, виконання термінових доручень Урядової комісії;

2. МВС:

Охорона громадського порядку, допомога в евакуації населення;

3. Медична служба:

Допомога ураженим, організація йодової профілактики населення, застосува-ння медичних засобів захисту, евакуація у лікувальні заклади;

4. Працівники АЕС:

Забезпечення роботи трьох енергоблоків, протиаварійна робота;

5. Військові частини Міністерства оборони:

Основна допомога по дезинфекції міста, внутрішніх приміщень АЕС, прибирання територій,.

6. Загони цивільної оборони:

Евакуація, роботи, щодо усунення наслідків аварії;

7. Відділ зв'язку:

Зв'язок усіх служб.

8. Працівники автотранспортних підприємств:

Перевезення людей, вантажів, худоби.

9. Працівники служби попиту:

Надання побутових послуг населенню.

Усього було евакуйовано 116 тисяч осіб, частина людей виїхала самостійно.

Евакуація населення — організоване вивезення або виведення населення із небезпечних об'єктів або зон. Як захід радіаційного захисту вона забезпечила виконання основного завдання — не допустити опромінення людей дозами, небезпечними для здоров'я. Разом із тим, в аварійній ситуації не були своєчасно застосовані засоби індивідуального захисту населення. У перші ж дні катастрофи у місто Прип'ять привезли більше 200 тисяч респіраторів, але їх не застосовували навіть у зоні підвищеного ризику (у радіусі близько 5 км від АЕС).

Евакуація населення

На складах Прип'яті і Чорнобиля були достатні запаси йодистого калію. Однак рішення про проведення йодної профілактики у деяких населених пунктах тридцяти кілометрової зони було прийнято із великим запізненням (пізніше, ніж через дві доби), що різко знизило ефективність цього профілактичного заходу захисту, особливо для дітей.

У період випадання радіоізотопів із радіоактивної хмари, особливо в зоні біля реактора, де їх концентрація в повітрі інколи на декілька порядків перевищувала допустиму, важливим заходом захисту персоналу і населення були герметизація та екранування виробничих та житлових приміщень. Із деякою затримкою це було зроблено і на самій АЕС. Однак навіть у безпосередній близькості від АЕС, у Прип'яті та інших населених пунктах, герметизацію приміщень до початку евакуації із них людей провести не вдалося. Були встановлені також тимчасові допустимі рівні радіоактивного забруднення продуктів харчування і води, які зі стабілізацією обстановки коригувалися в бік зменшення. Залежно від рівня радіоактивного забруднення продуктів приймали рішення про повну заборону їх уживання людиною і використання для годівлі худоби або переробки, про зміну технології зберігання тощо.

Ліквідація наслідків аварії на ядерних об'єктах переважно зводиться до проведення крупномасштабних дезактиваційних робіт. Ці роботи включають:

  • дезактивацію промислового майданчика, будівель і обладнання ядерного енергетичного об'єкта;
  • дезактивацію, населених пунктів, місцевості, шляхів, автотран-спортної та іншої техніки;
  • санітарну обробку людей;
  • знезараження одягу, взуття, продуктів харчування, фуражу, води та інших матеріальних засобів;
  • проведення меліоративних робіт у радіоактивно забрудненій зоні.

Дезактивація передбачає також збирання, видалення, знезараження і поховання радіоактивних відходів у спеціальних пунктах (ППРВ) або спеціалізованих комбінатах (СК). Мета цих заходів — створення безпечних умов праці і проживання людей у зоні радіоактивного забруднення.

Дезактиваційні роботи на ЧАЕС почалися відразу після виникнення катастрофи силами і засобами обласної і міської служб знезараження території та споруд. На початку травня 1986 року у район катастрофи прибули спеціальні мобільні загони із знезараження.

Почалося планове проведення робіт і дезактивації території, будівель та споруд АЕС міста Прип'ять, населених пунктів у тридцятикілометровій зоні і за її межами силами розгорнутих частин і підрозділів військ ЦО, хімічних та інженерних військ Міністерства оборони СРСР. Однак у зв'язку із сильним радіоактивним забрудненням на значній території тридцятикілометрової зони і низькою ефективністю дезактиваційних робіт Урядова комісія прийняла рішення не проводити реевакуацію населення в цю зону, і дезактивацію населених пунктів зупинили.

Із 1 січня 1990 року тотальна повномасштабна дезактивація населених пунктів, враховуючи її низьку ефективність та невиправдано високі економічні витрати, була остаточно припинена.

Учитель

Протягом тридцяти років страх людей перед невидимою та нечутною радіаційною чумою не зменшився, він набуває форми все нових історій про жахи, що трапляються в Зоні. Кожна річниця аварії додає ще жару в цей котел чуток. А в цей час триває важка і неприємна, проте потрібна всьому світові праця по контролю ситуації навколо Сховища, на яке перетворився четвертий блок АЕС, та запобіганню рецедивів. Подивимося на дані, що їх зібрано працівниками станції, і вирішимо для себе ступінь небезпеки.

Учень 5

Радіоекологія Чорнобильської зони відчуження

Тепер, коли розгорнуті роботи над перетворенням об'єкту Укриття в екологічно чисту систему, знання радіоактивних полів навколо нього особливо важливе. Інтенсивність цих полів на різних відстанях від Укриття та на різних висотах буде визначальним фактором стратегії трансформаційних робіт. У цьому полягає завдання програми «Сяйво».

Враховуються три джерела радіації: безпосереднє випромінювання з укриття, радіація з поверхні опроміненої землі та розсіяне випромінювання (з атмосфери). Щільність розсіяного випромінювання можна визначити, використовуючи метод «Монте-Карло» та програмне забезпечення, розроблене Курчатовським інститутом.

Основними методами вимірювання є:

  1. звичайний дозиметричний моніторинг (використовується на висоті до 1 м над поверхнею землі);
  2. використання спеціальних жердин (до 10 м);
  3. використання спеціальних платформ (50 м);
  4. використання повітряних кульпроб та спеціальних радіокерованих дозиметрів (30—70 м).

Для виявлення концентрації радіоактивних аерозолів навколо Укриття провели такий експеримент: чотири відкаліброваних поглиначі розташували навколо на відстані 60—100 м. Сьогодні фільтри міняють через кожні 10—15 діб. Забруднення фільтрів вимірюється гама-спектрометром. Дані по америцію та плутонію отримують, використовуючи коефіцієнт кореляції з Се-144. Аналізуючи ізотопний склад, видно, що з усіх аерозольних радіоактивних забруднювачів найактивніші розпилені частинки ядерного палива (так звані «гарячі частки палива»).

У 1990-му році провідні спеціалісти Курчатовського інституту запропонували програму «Ареал». Головними завданнями цієї програми були:

  1. вивчення забруднення землі під бетоном, розтрощеним камінням та іншими матеріалами навколо Сховища;
  2. визначення шляхів міграції радіонуклідів (враховуючи їх надходження до ґрунтових вод);
  3. вивчення динаміки поведінки фунтових вод (глибина, ступінь радіоактивного забруднення);
  4. аналіз впливу сховища на забруднення ґрунтових вод. Запропонували зробити систему свердловин навколо Сховища. Вони повинні були знаходитися у південно-західній та північно-східній частині зони Укриття, тобто в точках входу та виходу ґрунтових вод.

Треба зазначити, що після аварії було зроблено багато свердловин як навколо Укриття, так і на його території з різною метою різними організаціями. Деякі з них, що пройшли крізь зони підвищеного забруднення розпиленими частками палива, були радіоактивними настільки, що їх використання не можна було продовжувати. Нарешті, після тривалого вивчення «гарячих» зон, підземних службових ліній та наземних транспортних шляхів та трубопроводів, у другій половині 1991 року були зроблені три перші свердловини.

У 1992—93 рр. було проведено міжнародний конкурс проектів стабілізації об'єктів Укриття та жорсткого контролю екологічної ситуації навколо нього. На конкурс подали понад 400 проектів. Чотири найреальніші проекти:

  1. повне поховання четвертого блоку;
  2. повний демонтаж блоку з ліквідацією всіх залишків палива:
  3. побудова Укриття-2 над першим з наступним демонтажем блоку.
  4. повне залиття бетоном приміщень Укриття з можливістю його демонтажу в далекому майбутньому.

Кожен із цих проектів має свої переваги та недоліки, проте найбільш універсальним та перспективним вважається третій.

З викладеного вище матеріалу можна зробити такі висновки:

  1. поля значного радіоактивного забруднення, що існували в приміщеннях станції безпосередньо після аварії, зараз значною мірою послаблені радіоактивним розпадом радіонуклідів з малим періодом піврозпаду та штучними заходами по зниженню забруднення. Сьогодні ізотоп цезію-137 має бути основним джерелом випромінення. Однак близько 20-ти приміщень 4-го енергоблоку ще дають рівень радіації вище 30 рентген на годину.
  2. Заходи для осадження пилу, прийняті за допомогою мобільних та стаціонарних пристроїв, значно зменшили концентрацію радіоактивного аерозолю навколо Укриття. Після припинення активних робіт на об'єкті (1992—1995), включаючи свердлові роботи, триває зниження рівня аерозолю в атмосфері.
  3. Зважаючи на те, що 4-й блок знаходиться в безпосередній близькості до 1-го та 2-го блоків і в одному приміщенні з все ще працюючим 3-м, радіаційна ситуація на ньому може негативно впливати на робочих станції.
  4. Одним із найважливіших завдань є вжиття всіх можливих заходів для запобігання надходження до Укриття води або принаймні обмеження такого надходження. Ще потрібно контролювати розміщення води, вміст радіонуклідів та колоїдних часток пилу в ній. Ще один факт треба прийняти до уваги: півтонни палива поховано під Сховищем (під бетоном та камінням) та ще 3 тонни розпорошено поза Сховищем у межах зони відчуження. Це паливо омивається дощами та іншими природними водами і гіпотетично може забруднювати воду.
  5. Аналіз активного шару, похованого під Сховищем, не виявив тенденції його посування в бік ґрунтових вод.

Учитель

Ми розглянули причини та наслідки Чорнобильської катастрофи, а також вплив на організм людини радіаційного випромінення. Актуальними залишаються проблеми ліквідації наслідків аварії та використання ядерної енергії. Є надія, що уряд України, усвідомивши пріоритетність вирішення екологічних проблем, розробить ефективну програму комплексної політики держави у галузі природокористування і природоохорони і знайде змогу її реалізувати. Адже втілення такої програми — це збереження України й української нації.

Жорстока ноче,
О, яка ти довга!
В тобі, як крик і мука, вість одна…
Ті, що пішли в огонь,ввійшли у стогін
І душу, болем зчорнену до дна.
І, може, стали ми від болю ближчі,
Четвертий блок заповнив думи вщерть…
Як відродить землі ясне обличчя,
Коли нічим не зупинити смерть?
Рахунок буде 904.
Всіх поіменно – у незабуття…
І буде суд,який поверне віру,
Та не поверне молоді життя…
Хто квітень наш отак підступно зрадив,
Що стільки горя,
Аж рида весна?
І хто тепер
Такій біді зарадить?!
Щоб жив Дніпро
І щоб жила Десна.
І щоб, як завше,
Сад весняним шалом
Не як ілюзія –
Дивись здаля,
А істина.
Щоб стрілку не зашкалило
В дозиметрах, де зболена весна.
(З.Кучерява)


s_holder").css("position","relative"); $("#social_buttons_holder").css("left","0px"); $('#social_buttons_holder').slideDown(); }